Огляд IVPN

IVPN — це VPN, зареєстрований у Гібралтарі, що працює з 2009 року, орієнтований радше на користувачів зі складною моделлю загроз, ніж на масовий ринок: для створення облікового запису не потрібна електронна адреса, а оплата приймається готівкою, Bitcoin, Bitcoin Lightning та Monero. Його найпомітніша риса — розмір мережі: вона налічує 58 локацій у 41 країні — цифра, яку компанія свідомо тримає невеликою порівняно з конкурентами, що мають тисячі серверів. Сама IVPN зазначає це як обмеження на своїй сторінці цін, поряд з двома іншими: вона не пропонує переадресацію портів і не гарантує сумісність зі стрімінгом. Натомість компанія стверджує, що меншою, самостійно керованою мережею легше аудіювати та убезпечувати.

Її застосунки з відкритим кодом працюють на WireGuard та OpenVPN і включають налаштовуваний брандмауер/kill switch, багатоетапну маршрутизацію через сервери в різних юрисдикціях, спліт-тунелювання та опції обфускації, такі як Obfsproxy, для обходу цензури. IVPN щороку з 2019 року замовляє незалежний аудит безпеки у Cure53; за даними власного блогу, аудит 2026 року стане восьмим у серії. Початковий тариф IVPN Standard коштує $6/місяць або $60/рік ($5/місяць), а вищі рівні Plus ($8/місяць) та Pro Suite ($10/місяць, 10 пристроїв) додають приватний DNS та пошту. Повернення коштів доступне протягом 30 днів. Щодо юрисдикції варто бути точним: IVPN Limited зареєстрована в Гібралтарі, який вийшов з Європейського Союзу у 2020 році і має власний режим захисту даних; наглядовим органом виступає Gibraltar Regulatory Authority, а не орган ЄС. Компанія заявляє, що не розміщуватиме сервери в країнах, які змусили б її порушити цей режим, і також письмово стверджує, що виконає судову ухвалу органу, юрисдикція якого на неї поширюється. Тож відсутність логів — єдиний реальний захист від такої ухвали.